Чомусь майже усі мої друзі захворіли. Мені самій не дуже добре, але я маю добрий настрій. Навіщо сумувати? хвороба пройде і забудеться. А зараз мені у віконечко так яскраво світить сонечко. Воно таке миле і лагідне. Воно готове зігріти увесь світ і підняти вам настрій. Життя дуже коротке аби сумувати і нарікати на долю. Кращє радіти тому, що є. Я намагаюсь у всьому шукати щось позитивне. Зараз просто сиджу і думаю, що мої друзі люблять мене, що я їм потрібна,я відчуваю це!!! І сонечко гріє мені. Значить і йому я потрібна. Не сумуйте, посміхайтесь і в житті все буде добре!!!

Мне очень надо найти гдето информацию про ПОЛЬЗУ курения, алкоголя и наркотиков в умеренных дозах, если знаете, помогите!!!

Как не зайду на блог, смотрю у когото обязательно рассказы. Вот и  подумала можт и мне написать? Вдохновение канеш ришло но как и все прошу не судите строго и дочитайте до конца!!!

**************

Не хочется жалеть о прошлом, ведь оно часть нашей жизни.Ведь оно - основа нашего настояшего и фундамент нашего будушего. Аня тоже не хотела жалеть о своем прошлом, ведь так делали все  ее подруги. Все они были старше ее на 2-3 года и она доверяла им. Все что они ли, аня считала правдой и это было для нее законом. Ведь они старше, ведь они все понимают и могут поделится опытом с Аней, что они и делали.

 Наверно никогда еще ей не было так плохо. Последний раз она сидела вот так у окна 2 года назад и плакала из-за парня. Сейчас она не плакала, нет. Она просто сидела и пустыми глазами смотрела в пустоту. Думала, что это все не правильно, но оддергивала себя и убеждала что подруги правы. Но эта уверенность таяла с как снег за окном.

Ровно два года назад Аня сидела возле этого окна и плакала, Простотогда было очень больно. Они встречались 2 года. ДВА!!! И вдруг он подошел и сказал, что все кончено и у него есть другая девушка. Сидеть возле окна было не в моготу и Аня пошла к своей лучшей подруге Марине.

Марина жила в том же доме, что и Аня. Поэтому не пришлось долго идти. Дверь открыла Маринына сестра Наташа. Аня зашла в прихожую, но Наташа сказала что Марины дома нету. Аня собралась идти,но увидев слезы в глазах девочки, Наташа буквально втащила ню на кухню, где та разрыдалась. Когда Наташа узнала причину рыданий, то слегка усмехнулась. Ей была знакома эта ситуация.

Наташа успокоила девочку, а потом сказала что все будет хорошо и пригласила Аню погулять с ней и ее подругами.

Отсюда все и пошло. Эти лимиты на встречи с парнями. Максимум 3 месяца. Ибросать их только по ИХ правилам. И общатся только  с Наташей и ее подругами. Мама сказала что она очень изменилась, а она сказала что стала самостоятельной.

Вот сидела Аня перед окном и вспоминала все это. А в голове крутились мысли. Ведь она не общается со старыми подругами не птому, что они такие глупые, а потому что девченки так сказали. И Сережу она полюбила, полюбила по настоящему. Но по правилам надо было его бросить, иначе...А она тогда еще не поинмала что любит и бросила его по правилам: так чтоб было больно, так,чтоб не было пути назад....

Напевне ніхто не задававсятаким простим на перший погляд питтанням:"А навіщо ми слухаємо музику?"  Мені здається що це спосіб  вираження своїх думок, своїх емоцій. Люди часто боятся зізнатися собі у чомусь а слухаючи ту чи іншу пісню  вони переживають ту ситуацію і ніби розкривають душу. Різним людям подобаються різні жанри музики, не тому що музика погана чи хтось співає кращє, просто у когось у душі є емоції що виражені у цій музиці, а в когось ні. Прослуховування тієї чи іншої музики залежиь від стану людини від її почуттів. Вона обирає собі під них музику і вчится долати біль, радіти, посміхатися,  просто жити. Кажуть що час лікує, а якщо додати до нього музику то це буде точніше. Адже музика завжди навколо нас і всередині нас.

На все надо смотреть с позитивной стороны. Ну правда, если б не было проблем мы бы жили скучно и однообразно А меня например это не устраивает. Но с другой стороны иногда их тк сложно решать. Давать советы могут многиев том числе и я, но бывает так трудно их применять в жизни, просто не хватает смелости. Я даже уже сама не понимаю о чем пишу, так как мысли запутались полностю.....Просто хочется сказать: Я всех люблю!!!

Всегда есть такие люди которым ты доверяешь.Всегда! Тебе кажется что этому человеку можна сказать все-все, и ты говоришь. Ты вериш в него, ты ему доверяешь. Чаще всего полностью и безоговорочно. И как классно когда такихлюдей несколько. Вы представляете какое это счастье????? У тебя самые классные друзья. Они тебя поддержат, помогут и сохранят все твои тайны! Д тех пор пока кто-то тебя не предаст.... И еще один...и следующий со временем, в силу обстоятельств. не изза того что сорры или чтото еще, а просто люди меняются и у них другие ценности и взгляды и те люди которые еще недавно были близкими теперь чужие и тупые. А я этого не знала. И когда тебя предают больно вычеркивать людей из сердца, ведь ты их любиш!!! И теперь когда я лишилась того самого человека втором была уверенна незнаю на сколько сотен процентов, я поняла две вещи, теперь ее вычеркнуть из сердца проще, ведь уже предавали.......и я не ошиблась в ней, просто она меня предала..........

Итак продолжение предыдушей записи. С тем что я поняла такую очевидную вещь - жизнь стала ну не то что проще,а ччку легче))). Каждое утро я просыпаюсь и у меня хорошее настроение. Я живу. УРРРРРРРРРРЯЯЯ!!!  в течении дня если возникают проблемы,я знаю - я могу их решить и я решу, ведь я живу.Я могу если не все то очень многое. я больше стала обращать внимания на других людей. Мне так хочется поделится с ними своим позитивом, своим хороши настроением. Это так класно ощющать, что ты живешь, что ты можешь сам строить свою судьбу, что у тебя есть время чтоб понять смысл жизни. Рньш просто этого не понимала и искала смысл жизни. Теперь я его знаю. Надо просто жить, надо наслождаться жизню, но не тратить ее на пустяки, а жить так, чтоб тебе хотелось жить!

Нарешті я зрозуміла саме головне: Якщо людина живе - вона може все. І тепер я буду йти вперед до своєї мрії знаючи, що раз живу значить можу. Це для меня дуже-дуже важливо і я дуже рада що зрозуміла це. Тепер я буду по справжньому боротися за свою мрію і буду жити!!!

Незнаю поймет ли ктото смысл этой фразы. Я вчера поняла,но обьяснить не смогу))) всетаки наишу ее:

"Цените то что вы имеете, а еще больше цените то,чего у вас нет."

Мне кажется у каждого раз в жизни был такой случай, когда наваливается дофига роботы, дофига проблем и все чемто не довольны. Плюс ты злой как чертик и пьеш литрами кофе, пытаясь не заснуть. Ну разве я не права? Ну было же такое? Причем скорей всего не раз!!!! В такие моментыхочется чтоб свершилось ЧУДО: или тебя убили)) или все исчезло. У меня такое было, вот и решила написать. Самое разумное решение в этойции это заить на все и навсех и лечь спатки...... Только с утра поднимаетесь на часик раньше, выпихиваете себя из теплой и мягкой кроватки, посылаете все ко всем чертям и думаетенад ситуацией. В таких случаях организм работает и соображает быстрее. и все что вы не зделали вчера за день, вы сделаете с утра за час или два. Проверенно на себе причем не раз!!!

Останнім часом помітила за собою таку рису, що читаючи чиїсь записи читати ліньки. Не в тому сенсі що взагалі, ні. Тількі ті записи що довгі. незнаю. Починаю читати і стає цікаво, але дуже багато тесту,я стомлююсь і втрачаю інтерес. Читати записи де все стисло і зрозуміло легше. там якось і все викладено і коротко. Чи я така одна чи ні? Чи я просто псих?

"Все будет хорошо!" Знаменитая фраза.Её слышали все. И я верю,что все будет хорошо, но остаеться такой маааааааленький вопрос: "Когда?"...................

Никогда не бойтесь сказать человеку свое мнение. если ему оно даже не понравиться, он все равно скажет вам спасибо и учтет его.Если вас не устраивает чтото в человеке - не бойтесь, скажите ему об этом. Ведь если человек нормальный он поймет, а если нет...........то уже лично его проблемы и с таким человеком общаться не стоит. Другое дело если человек выслушал ваше мнение, но не понял..................

Ну во первых поздравьте меня с моей первой русско-язычной записью. А во вторых скажите мне что такое магия!!!  В нашей жизни мы сталкиваемся с этим словом очень часто. И мне просто стало интересно что Вы подразумеваете под словом "магия", какая ассоциация идет с ним.

Виїхала сьогодні з рання на природу, за місто. Подихала свіжим повітрям. Над вечір вже верталися до дому.  на в*їзді у рідне місто побачила картину, яку не хотіла б бачити ніколи..... Нажаль, але таке трапляється, нажалю не дуже рідко.... Машина. Предньої частини нема. Розплющена. а під тими залишками заліза людина. І їдеш, дивишся і не знаєш чи то вже покійник чи шє жива людина там сидить..... І страшно. Назустріч нам їхала щвидка. Можє щє є шанс на життя??? Що воно варте людське життя? Чи варте воно отого задволення швидкої їзди? Одна мить за життя.... І ніколи не знаєш, що буде у наступну мить. Чи пощастить тобі? Чи ні........

P.S. Сподіваюсь, що людину вдастся врятувати. Люди, бережіть своє життя. Воно єдине.................

Перший раз зі мною таке. Хочу щось написати, а думки в голову не йдуть чомусь....дивно. хоча....  незнаю.пишу щось таке незрозуміле, бо хочеться виплеснути емоції, тільки б зрозуміти, що я зараз відчуваю. Втому це точно. а щє що? чому це та складно зрозуміти що ти відчуваєш? усе, я остаточно заплуталась......

Що таке щастя? І звідки воно береться?

«счастье» — эмоциональное состояние (чувство), при котором человек испытывает внутреннюю удовлетворённость условиями своего существования, полноту и осмысленность жизни и осуществление своего назначения..

Питання лише у тому що потрібно людині для щастя. У когось це матеріальний статок, у когось - добробут у сім*ї, комусь для щастя треба пригнути з парашутом, комусь - видертись на дерево. Усього не перелічити. Скільки людей - стільки уявлень про щастя. Кожна людина унікальна і в кожної свої примхи.

Щастя, це мало чи багато? Чи здатна  людина усвідомити, що для неї є СПРАВЖНІМ щастям? Чи робимо ми усе, аби досягти того неземного відчуття, щастя? Чи земного?....

на протязі нашого життя ми майжи щосекунди робимо вибір,який приводить нас до іншого вибору. Чи не правда? Ми обираємо чи перейти вулицю на зелене чи червоне світло, чи достати зонтик під час дощю, чи вимкнути світло,  чи зварити собі їсти чи залишитися голодним, це повсякденний,примітивний,але вибір і він призводить до іншого вибору. Це  більш або менш важливий вибір, але так чи інакше це залишається НАШИМ вибором. Доля підводить нас до перехрестя, де ми маємо зробити СВІЙ вибір, але вона не робить його за нас. Наще життя залежить від багатьох факторів, але найперше від нашого вибору. Якщо прослідкувати життя, то ми побачимо що ми самі завжди робимо свій вибір, і життя тоді стає схожим на велику дорогу, де завжди є перехрестя, повороти та розвилки, та по якому йдемо ми. Безглуздо нарікати на життя та на свою нещасну долю. Вибір завжди за ВАМИ!!!

Саме головне, що треба зробити в цьому житті - жити, незважаючи ні на що!

Щось  я перестала себе розуміти. Останнім часом на всі негаразди хочеться реагувати сльозами,стримуюсь тільки тим, що туш потече:). Раніше було все інакше, я психувала, сварилась, бунтувала, але мені не хотілось плакати. Чому зааз все змінилось? Щось перестаю я себе розуміти......

Вони такі далеку від нас і в той же час так близько від нас. Ті дивишся на них і милуєшся. І ніби око побачило якесь диво,розкрило якусь неземну таємницю. Ти, ніч і небо вкрите зірками. Ти дивишся і не можеш відвести погляд. Бо це прекрасно.Їх краса - неземна і ти не можеш зрозуміти, що ж так тебе приваблює в них. І чому кожен раз, коли дивишся на них розумієш отой сенс життя.....

У кожного є свої мрії. Це дитячі мрії, найнайзаповітніші, просто мрії про життя. Я вірю що коли здійснюється чиясь заповітня мрія, на небі загоряється нова зірка. Поділіться соєю мрією і нехай вона сбудеться!

Любовь моя! Одна ты светишь,

Как море солнца на заре,

Я позвоню и не ответишь,

Не скажешь ласково ты мне,

Не приласкаешь больше нежно,

И ты не скажешь мне шутя:

"Куда прошло все наше детство,

Куда ты унесла меня?"

Я позвоню - ты не ответишь,

А просто позже меня встретишь,

И тихо скажешь мне любя:

"Малыш, тебя я обожаю,

Тебя, всегда боготворю

Звони мне чаще, я скучаю

И я тебя одну люблю."

 Я  дуже чітко розрізняю поняття знайомий та друг. І слово друг для мене не пустий звук. Тим паче найкращій друг.  Вже 3 роки в мене є гарна подруга, навіть я можу сказати найкраща. Але нещодавно я почала сумніватися у цьому. Але я віришила що мені здається і я просто себе накручую, і що Олександра якою була такою й залишилася. Виявилося що я не помилилася. якщо в неї стаються негаразди дрібні чи мілкі вона виливає на мене усю негативну енергію і ображається.Якщо в неї просто поганий настрій вона також на мені зривається. За що ображається я не розумію, а вона не пояснює. Сьогдні як то кажуть остання крапля. Я на неї теж образилася. Але не можу,сиджу вдома та плачу. Просто зрозуміти не можу,як же так? Це ж моя найкраща подруга!!!!що з нею сталося???

Любовь моя, я так мечтаю
лишь прикоснуться на момент
увидеть глаз все глубину
и вспомнить что еще живу.
Увидеть солнце,в отраженьи
губ твоих и слез,
и вспомнить чудное мгновенье
что раз за жизнь ты мне принес.
Запутаться в твоих ресницах,
и не найти обратный след,
и вспомнить что таких как ты,
во всей Вселенной больше нет.